Маково-фінікові ніштячки

Якось, перебираючи кухонні полки, натрапила на мак, цілий кілограм! А купувала - в минулому році до паски. Доколи? - подумала я і різко замочила повністю весь. Маку було так багато, що з сита вискакував, ясно було, що погорячилась, але ж діватись нікуди... 

Раніше я робила макові ніштяки з сухого маку, але зараз я вже навчена, що семена треба замочувати, щоб вони втратили фітинову кислоту та пробудились від сплячки і розкрили свої можливості.

На цей раз вирішила зробити все так як треба.

Простояв він у мене пів-дня і ніч у воді, розбух, виріс в об'ємі. Вранці промила і залишила стояти мокрим. Можна було б уже і робити, але в мене ще не було фініків і розгорнулись обставини, які відволікли мене від процесу ще на добу. Думала, що пропав мій мак, простоявши добу без промивання і догляду. Але ж ні. Промила я його гарненько і розложила в декілька тарілок для підсихання, щоб була мені більш-менш підсохша паніровка. 

Пройшла ще одна доба і вийшло загалом, що мак мій простояв мокреньким три доби. І це, я вам скажу, між іншим, дуже добре. Чим менше фітинової кислоти лишилось у семенах тим краще.

Тим часом вдалось прикупити 1 кілограм фініків. Я залила їх кип'ятком (бо купляла на базарі на відкритих лотках) на декілька хвилин і відкинула на сито.

Потім відокремила кісточки і задумалась як же ж мені переробити фініки у однорідну масу? Робила я такі макові ніштячки уже давно, років декілька тому назад, і забула вже як їх робила. Записать не записала, - блогу ж у мене тоді ще не було... Наче ж на м'ясорубці крутила... Зібрала я електром'ясорубку і почала запихувати у отвір м'ясорубки липку фінікову масу... Заняття це не для слабонервових, а для дуже витривалих і стриманих... Звичайно, якщо у вас буде не дуже розбухший фінік, то він сам буде заскакувати у м'ясорубку. А в мене заскакувати не хотів, прийшлось силоміць його туди заштовхувати...

Ну, самий неприємний момент,  переробка фініків на пасту, позаду і тепер треба просто з'єднати її з маком. Приблизно одна третина маку в мене залишилась для паніровки, вона підсохла у декількох плоских тарілках. 

Фарш для макових ніштяків замішується виключно вручну. Однієї робочої руки буде достатньо щоби гарненько вимісити тісто. 

Після вимішування можна приступити до ліпки. Беремо ложкою фарш і викладуємо його у підсушений мак, обвалюємо і формуємо "котлетки", потім приплюскуємо їх, надаючи більш плоскої форми. Намагаємось брати одинакову порцію фаршу, щоб зформувати ніштячки одинакового розміру. Але, якщо вони виходять у нас різні по розміру, кривенькі та горбатенькі, - ні в якому разі не розстроюємось, бо ж не на продажу робимо, а для внутрішнього споживання...

Далі  треба висушити  наші вироби. Висушити треба делікатно, при температурі не більшій за 40 градусів, щоб зберегти всі ферменти та амінокислоти в первозданному вигляді.  Краще всього і без проблем це виходить сушити  у дегідраторі чи сушильці для фруктів та овочів. Але можна і в духовці примудритись, поставивши її на мінімум температури та ще і трохи прочинивши дверцята духовки. Свої перші ніштячки я так і робила...

Сушити прийдеться довго, але це того варте. Для себе ж, любимих, робимо...

Зате виходять дуже добрі і корисні ніштячки. На вигляд сухі, але це не так, вони достатньо пластичні, а на смак дуже делікатні... Фініки втратили свою дуже сильну солодкість, а мак втратив свою сухість, вони доповнили одне одного і одне в одного проникли...

Невеличку частину фаршу я залишила, вмішала в нього всю паніровку, що лишалась, розмазала на силіконовий лист дегідратора і зформувала  плоскі крекери. Завдячуючи тому, що в крекерах було більше маку, вони вийшли  менш солодкі і більш розсипчасті. Вони мають трохи інший смак, але теж дуже смачні.

Колись я дуже любила пиріжки з маком, а особливо макову начинку... Так ніштячки - то і є самий основний компонент пиріжків, тільки без тіста, без глютену і без дріжжів, а одна суцільна смакота і користь.

А ви бачили як росте мак?

В минулому році я вирішила посіяти мак. Але чи пізно надумала, чи погода була несприятлива, чи що, але зійшов мак такий нещасний та нікудишній, що я, навіть, фотографувати його не стала, бо просто стидно було б комусь таку фотографію показувати... Вирішила, до того ж, що і земля у мене непідходяща для цієї рослини - кисла, глиниста, неудобрена, і що я більше маку сіяти не буду.

Аж ось у цьому році неждано негадано, ранньою весною посходили ті семена, які не зійшли у минулому році і пролежали у землі цілий рік. З самого початку було видно, що стебла дуже сильні, листя велике, красиве. 

Мак у квітні.

Зараз, на початку червня, коли мак зацвів, він вище мого росту на пів-метра... Земля та ж сама, неудобрена... як цю природу зрозуміти? Подумала я, що може так вийшло завдяки тому що семена повністтю втратили фітинову кислоту і тому на повну розкрили всі свої природні можливості... 

Тендітні голівки молодого мака з пушком.... 

Голівка готується до розкриття... Пушку вже нема... Маківка подорослішала...

 Тільки но ця квіточка мала такий вигляд як той пуп'янок, що зліва...Скоро, скоро якась невидима сила приведе у дію і надасть сили і тому пуп'янку, що справа від квіточки... Він підніме голівку, напружить м'язи і стряхне зелений, вже не потрібний ковпачок з голівки, одночасно розправивши свої красиві пелюстки і -народиться квіточка...

 Перші миті... Перший ранок квіточки, яка розкрилась на моїх очах...

 Пелюстки чисті, м'ясисті, красиві... Всередині вже формується салатова коробочка з насінням...
  

Пройде декілька днів і  мак вирішить, що пелюстки квітки йому вже не потрібні і почне скидати і пелюстки і тичинки...

 Легкий подих вітерця скоро знесе останні дві пелюсточки... 

  

 Я не шуткувала, коли казала, що деякі стебла маку вищі за мене. Оця група товаришів вища двох метрів...

 Ось такий кругообіг у природі... З лану до столу...

 Ось і скінчилась казочка-розказочка про макові ніштяки та макові квіточки...

Казочці настав кінець, а хто слухав і розглядав картинки - молодець!

Фото автора.