Зелений хрін

Якось, навесні, сиділа я і думала, що не пройшло і три місяці, як я вперше в житті зробила закуску з хріну. Зробила вже "червоний хрін, "білий хрін", "жовтий хрін", а от зеленого ще не зробила... А треба. Без зеленого моя колекція хрінова буде не повною. Тим паче, що надворі весна, все квітне, зеленіє… 

От і хрін визирнув із-під землі своїми зеленими листочками, роздивився по сторонах і нумо рости та радіти сонечку і дощикам.

Не без остраху  приступала до втілення ідеї виготовлення "зеленого хріну". Помикавшись по просторах інету і, не знайшовши рецептів "зеленого хріну", викопаного навесні, я вирішила взяти на себе місію по створенню такого рецепту і стати першопроходцем-випробувачем...

Прибувши до свого огороду, перш за все, вирішила спробувати молоде зелене листя хрону на смак. Я знала, що його кладуть в банки при консервуванні огірків та помідорів, отже він не зовсім ядовитий. Але ніколи, ніколи за все своє життя мені не приходила в голову думка попробувати на смак листя хріну. Взагалі, хрін, як продукт, розпробувала зовсім недавно. Все своє свідоме життя я не розуміла як можна вживати в їжу такий "термоядерний" продукт. Тому, переборюючи свої внутрішні страхи, ...заодно, усвідомлюючи який прорив я можу внести в кулінарний розвиток, ...таки рішилась відірвати шматочок зеленого листочка цього "термоядерного" дикороса... 

Яке ж було моє здивування, коли цей "страшний" дикорос виявився зовсім не гірким, а, приємним і, навіть, солодкуватим на смак. Ба, та він же зовсім беззахисний перед поїданням тваринами та такими ненаситними, як ми, людьми... Так розвінчуються міфи... Ну, якщо природа дозволяє, то ми скористаємося таким подарунком від природи, одночасно подумавши як такий корисний овоч-дикорос розвести на своїй ділянці у більшій кількості...

Якщо такі смачні, негіркі листочки у хріна, то, напевне, і корінь його весняний буде їстівний... Так подумала собі, тай накопала декілька корінчиків  з листячком. Коріння пробувати не стала, покладаючись на милість божу...

Для втілення ідеї "зеленого хріну" вирішила скористатись, також, допомогою від такої культурної зелені як петрушка...

Вдома гарненько помила корінчики. Зелень теж промила і замочила хвилин на 40. Корінці почистила ножем. Вони так гарно чистяться, не те що оосінні, які пролежали у погребі декілька місяців.

 Традиційно, до хріну в мене в холодильнику знайшлись корінчики пастернаку і петрушки, а також лимон. Лимон на цей раз я вирішила добавити зі шкіркою, видалила лише кісточки.

Спочатку на м'ясорубку прокрутила зелень хріну, потім лимон зі шкіркою і корінчики.

Зелень петрушки  перебила з водою в блендері і процідила зелений сік через сито. У петрушки дуже тверда целюлозна структура і мій блендер не перебиває її до такої консистенції, як би це мені хотілось. Тому, сік із петрушки видобуваю в такий спосіб.

В перемелену корішкову масу з м'ясорубки, добавила сік петрушки, добутий в блендері, посолила та перемішала. Відправила в холодильник настоюватись до ранку.

Вранці знову перемішала, попробувала, розложила по посудинах. До речі, цитрусовий смак із лимонної шкірки розчинився в цьому природному ансамблі безслідно. Його не видно і не чутно, але ж ми знаємо, що він там є...

Ось уже пройшло три неділі, а я ще жива. Так що, якщо у вас (чи у сусіда) на ділянці проізростає такий чудо-овоч, можете сміло викопувати  і готувати його прямо з листям та і ще з якою-небудь їстівною зеленню (лобода, я думаю, залюбки, піде  в дружбу хріном). Руколу і листя кульбаби не варто додавати - вони дають  гіркоту. Кропива при подрібненні стає, чомусь, коричневою - не годиться. Найкраще рішення це - петрушка і лобода. Лобода на момент створення кулінарного шедевру ще не виросла.

Здається мені, що природа – то наш найкращий лікар...

Здається мені, якщо ми будемо побільше їсти природного та зеленого, то рідше будемо звертатися до лікарів.... Чи не так?

Фото автора.

Жовтий хрін - http://cook-health.blogspot.com/2016/04/blog-post.html

Білий хрін з білим корінням -

 http://cook-health.blogspot.com/2016/03/blog-post_66.html

Хріновина з буряком та айвою - 

http://cook-health.blogspot.com/2016/02/blog-post_44.html