Гарбузові желейні цукерки

Декілька раз на рік я пробую робити десерт з желатином і він мені ніяк не вдається... Я не можу ще до сих пір сказати - А, желешка, - то легкітня! Раз, два, і вийшло як задумувалось... Не виходить. То якась вона не солодка, то не кисла, то, навпаки, кислюча така, що їсти неможливо, то густа, то рідка...

Так, подумала я, треба щось з цим робити. Докопатись до природи цього делікатесу! Як можна докопатись? Спосіб один - робити, робити і ще раз робити, пробувати, робити висновки, і знову робити.

Для початку закупила пів-кіло розвісного желатину, щоб не жалкувати... І, ось, він у мене вже закінчується. Наступне замовлення буде кілограм. Чи, може, зразу два брати?

Адже, желатин це не тільки смачний холодець і десертики, а, перш за все, - це КОЛАГЕН!  речовина, яка присутня в ньому в достатку, і відповідає за пружність, молодість, еластичність, здатність до регенерації. 

 Желатин допомагає швидше відновитися після переломів, сприяє зрощенню кісткової тканини, зростанню хрящів. Він необхідний літнім людям, які страждають від болю в суглобах, внаслідок стирання сполучних тканин, а також підліткам в період статевого дозрівання, коли кістковий скелет росте дуже швидко. Желатин зменшує крихкість кісток і робить суглоби рухливими, зміцнює судини, серцевий м’яз. Ця ж його властивість приносить користь нігтям, волоссю, шкірі: тобто, всім тканинам людського організму, які повинні бути еластичними, а не ламкими.

Ну, все, вирішено! наступного разу замовляю 2 кілограми желатину...

А поки триває ще гарбузовий сезон, захотілось поекспериментувати з гарбузовою желешкою. Для цього я подрібнила гарбузову м'якоть на маленькі шматочки, зложила в кастрюлю з товстим дном, додала завсім трохи водички і потушила до м'якості. Потім, за допомогою ручного блендеру, зробила пюрешку і ще трохи повипарювала на маленькому вогнику без кришки. Зараз думаю, навіщо я це робила (випарювала), але ж так зробила...


І ось яка була перша спроба:

гарбузяне пюре 300г
лимонний сік      2 ст. ложки
цукор                   50 г
желатин              25 г  (розведений у100г гарячої води)

вийшло  трохи пріснувато...

Друга спроба:

гарбузове пюре   450 г
лимонний сік        5 ст. ложки
цукор                    100 г
желатин                30г  (розведений у150 г гарячої води)

Цукор розбила у кофемолці до стану цукрової пудри, щоб гарненько розчинився у пюрешці. Желатин розвела в окремій посудині, а потім трохи підігріла на водяній бані, щоб теж гарненько розчинився.

Розлити желешки вирішила не у креманки, а у силіконові форми для цукерок. А потім хотіла їх ще й шоколадом облити, наївна... Шоколад весь благополучно відвалився від слизької поверхні... І, коли він уже повідвалювався, то згадала, що у минулому році вже було таке, - желешки у формах для цукерок і шоколад, що повідвалювався... Отак, - не записала і забула. Тому тепер записую!

Зовнішній вигляд желешок з одної і другої спроби не відрізняється один від одного. Але у желешкок з другої спроби виразніший смак. І, я думаю, що дозу лимонного соку і цукру можна збільшити, особливо, якщо ви готуєте їх на стіл, за яким будете пригощати людей з традиційним поглядом на солодощі. 

Якщо ж для себе, то зійде і так. Пішла щойно та й з'їла одну желешку. 
Мені всього достатньо. 
Саме більше відчувається кислинка, цукор майже не чутний і смак гарбуза зовсім не відчувається. Але, загалом, все смачно!

З чайком попивати таку вкуснятинку одне задоволення! Тане у роті!